Логін:
Пароль:

Каталог статей


Скулин туристичний

Скулин туристичний

                                                                                                  Село моє, для мене ти єдине,

                                                                                                  Як мати рідна, як саме життя,

                                                                                                  Як хліб землі, як пісня лебедина.

                                                                                                  Не стань тебе – впаду у небуття

                                                                                                                        Віктор Геращенко

   Наша Волинь прекрасна! Для кожного її мешканця вона наймиліша. Ми потопаємо у розкішній природі, маємо багато озер, а люди у нас привітні та працьовиті.

   Саме серед такої краси розташоване село Скулин. Дістатися сюди можна автошляхом Ковель-Скулин , проїхавши 16 км. від Ковеля.

   Історія села є досить цікавою. З ХVІ ст. по ХVІІ ст. воно перебувало у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої та належало до Волинського воєводства, Володимирського повіту, Ковельського староства.

   У 1564 р. емігрував у Литву відомий московський воєвода Андрій Курбський. 4 липня 1564 р. (за старим стилем) йому була видана грамота на Володіння Ковельським староством, до складу якого входило село Скулин. У 1571 р. Курбський одружився з Марією Гольшанською, за першим шлюбом – Монтол. Бажаючи припинити відносини своєї дружини з її синами від першого шлюбу , князь зачинив її в Ковельському замку. 12 вересня 1577 р. Андрій Монтол (старший син Марії) нападає на скулинські землі. У травні 1583 р. Андрій Курбський помер. Ковельське помістя перейшло його другій дружині Олександрі Петрівні Семашко.7 лютого 1590 р. возний Володимирського повіту Моісей Дегтевський доніс у суд на спадкоємців Курбського, про незаконне володіння помістям і землі Скулина були повернені до королівської казни.

   Новий етап в історії починається з приєднання Правобережної України до Російської імперії. Війна Німеччини та СРСР не залишила осторонь жодного жителя села. Вкінці 1942 на початку 1943 рр. багато з них перейшли у лави УПА, яка діяла в навколишніх селах.

   Через це відразу в'їжджаючи у село Скулин з правого боку зустрічаємо пам'ятник Борцям за волю України, який було відкрито 14 жовтня 2007 р. Проживає у селі Скулині й колишня зв'язкова УПА Ганна Йонівна Зелена, яка може багато розповісти про ті часи.

   З лівого ж боку, при в'їзді у Скулин знаходиться Скулинське лісництво. З'явилося воно на території села у 1921р. Лісництво очолює мудрий керівник Лисюк Леонід Миколайович. Господарство займає площу 2629 га. Лісництво розділене на три майстерських обходи, на яких працюють Бойко Павло Васильович, Кравчик Сергій Володимирович та Сидорук Олександр Володимирович. Господарство спеціалізується по двох напрямках. Це ведення лісового господарства та переробка деревини.

   Дружина Леоніда Миколайовича пані Валентина є вправною вишивальницею, творить, яка творить дива на полотні – рушниках, подушках, серветках та інших речах.

   Ще однією гарною вишивальницею села є Барчук Катерина Іванівна , яка створює музей вишивки. Саме з нею слід поспілкуватися тим, хто цікавиться стародавньою вишивкою та старовинними піснями, бо саме Катерини Іванівна керує фольклорним колективом «Джерело», що є гордістю села.

   На сьогоднішній день у Скулині діє сільська рада. Головою  якої, вже багата років поспіль, є Рудень Петро Васильович. Він дбайливий господар, що постійно дбає про своє рідне село, де жили його пращури, живуть батьки, діти та зростають онуки.

   У 1861 р. в Скулині з'явилася перша початкова школа, якою опікувалася церква. До цього часу селянських дітей навчав у себе вдома священик. 15 грудня 1885 р. воно змінила свій статус на церковно-приходську школу. На поч. ХХ ст. в селі діяла польська чотирикласна початкова школа. У 1939 р. вона була закрита і відновила свою діяльність 1944р. очолила школу Седіна Галина. 1949 р. було дано дозвіл на перехід школи на семирічний план навчання. Першим директором став Кравчик Федір Григорович. У 1975 р. було завершено будівництво двохповерхової колгоспної контори, цю будівлю передали під приміщення навчального закладу, директором якого того ж року став Бойчук Петро Якович. Про нього жителі села й досі відгукуються тепло та з великою повагою. При його керівництві була побудовано у 1991 р. нову двоповерхову простору школу. Пізніше її директором стала Поліщук Надія Макарівна, а з 2011 р. директором школи є Савлук Світлана Сергіївна.

   Діє у Скулині місцевий будинок культури. Директором якого є Бурносова Наталія Юріївна. У приміщенні будинку культури розташована сільська бібліотека, де Оніщук Валентина Петрівна радо зустрічає усіх читачів.

   Вагоме місце в житті селян займає церква Апостола і Євангеліста Іоана Богослова, яка знаходиться у самому центрі села. Вона є пам'яткою архітектури. Збудована вона у 1878 р. священиком церкви є Шамайло Федір Трохимович. Він робить вагомий внесок у розвиток церкви. Також отець Федір тримає страуси ну ферму. За цими птахами дуже цікаво спостерігати, а Федір Трохимович розповість про них дуже багато.

   Найвідомішим туристичним об'єктом села є урочище Нечимне, що знаходиться за 4,5 км. на північний захід від Скулина. У 2004 р. з ініціативи на той час керуючого голови Ковельської райдержадміністрації Карпюка Віталія Володимировича до урочища прокладено дорогу і тепер всі бажаючі можуть вільно туди добратися. А вже в урочищі вас радо зустрінуть та проведуть тими стежками, де колись бігала маленька Леся Українка. На території заповідника знаходиться музей «Лісової пісні». У ньому книги, документи, листи, фото розповідають про історію написання «Лісової пісні».

   Експонуються в музеї речі побуту кін. ХІХ поч. ХХ ст. В окремому залі представлені ілюстрації до «Лісової пісні» Художниці Софії Караффи-Корбут. У заповіднику зростає могутній, крислатий дуб під яким любила відпочивати Леся Українка, а поряд з ним ростуть дубки, які посадили поет М. Т. Рильський та композитор А. Й. Кос-Анатольський. Є тут криниця з якої Леся брала воду, позначено місце де стояла хатина дядька Лева. А також є альтанки для відпочинку. Стежина, яка веде до лісового озера, заставлена дерев'яними скульптурами – це персонажі «Лісової пісні». Саме озеро гарне та таємниче. Це озеро колись бачила наша поетеса і воно надихнуло її написати шедевр світової літератури драму-феєрію «Лісова пісня». Жителі ж села Скулин це озеро та урочище Нечимне називають лагідно і тепло «Леся».

   Ще одним туристсько-краєзнавчим об'єктом неподалік Скулина є гідрологічний заказник «Соминський», що представлений заболоченим озером, біля якого розміщена зона відпочинку. Тут гості можуть у відведених зонах розкласти багаття та насолодитися всією красою волинського лісу.

   Ось таким є наше село Скулин. Воно ховається у віночку лісів, купається в дивних озерах, а кожен з його жителів є доброю та гарною людиною.

О. П. Бойко,

зав. Музею «Лісової пісні» в ур. Нечимне

Категорія: Статті | Додав: admin (08.07.2015)
Переглядів: 583 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: