Логін:
Пароль:

Каталог статей


170 років від дня народження П. А. Косача (1842–1909) – українського громадського діяча, батька Лесі Українки.
2 СІЧНЯ
170 років від дня народження П. А. Косача (1842–1909) – українського громадського діяча, батька Лесі Українки
Петро Антонович Косач народився в місті Мглині на Чернігівщині в дворянській сім’ї, яка вела свій початок з часів сербського намісника Боснії й Герцеговини Стефана Косача. Семирічним втратив матір, виховувався в пансіоні тітки, проявляв інтерес до математики, історії, літератури. Словесності навчався у відомого байкаря Леоніда Глібова.
У 1859 р. Петро Косач вступив до Петербурзького університету на математичний факультет, через рік перевівся на правничий. За участь у студентських заворушеннях був виключений з другого курсу. В Києві вступив до університету Святого Володимира на правничий факультет. 1864 р. захистив ступінь кандидата законознавства.
Навчаючись у Києві, Петро Косач увійшов у товариство української Громади, члени якої працювали в недільних школах, видавали «метелики» (популярні дешеві книжки). Потоваришував з М. Драгомановим, К. Михальчуком, В. Антоновичем, П. Житецьким, О. Левицьким, М. Лисенком, М. Старицьким, В. Беренштамом, Є. Трегубовим – людьми, які згодом сказали своє вагоме слово в історії, літературі, політиці. З Миколою Лисенком мав спільне помешкання і видав своїм коштом перший збірник його пісень. Батько, за словами доньки Ольги Косач-Кривинюк, був «приятель не тільки багатьох окремих українських письменників, він був приятелем усієї української літератури і культури взагалі. Він робив усе, щоб допомагати розвиткові їхньому».
Згодом, одружившись із сестрою Михайла Драгоманова Ольгою, допомагав їй в українських справах. «Всі видання (в тому числі й Лесиних творів), нашої матері (Олени Пчілки), починаючи з видання її збірки українських народних узорів, матеріально були батькові видання… Так само співчував він Лесі і так само не жалував нічого, ні сили, ні коштів» (зі спогадів Ольги Косач-Кривинюк).
Після декількох років праці в Києві Петро Косач потрапив на Волинь. Виконував обов’язки голови Новоград-Волинського (1866), Луцько-Дубенського з’їзду (1878) мирових посередників. Був головою Луцько-Дубенського повітового чиншових справ присутствія (1886), Ковельським повітовим предводителем дворянства (1897), чиновником з особливих доручень у селянських справах при Київському, Подільському і Волинському генерал-губернаторі (1902). На всіх посадах був прекрасним знавцем своєї справи, а оскільки його симпатії завжди були на боці простих людей, то й рішення виносив переважно на користь селян. Люди часто радилися з ним не
як з офіційною особою, а як з людиною, прихильною до них. У поле діяльності П. Косача входило, з-поміж іншого, розгляд і вирішення скарг з поземельних відносин між поміщиками й селянами, розпорядчі дії (обмін угіддями, перенесення садиб, розгляд скарг селян на дії посадових осіб, складання списків осіб – кандидатів у мирові судді, мав перший голос у воїнських присутствіях тощо).
З 1868 р. Петром Косачем почало закладатися родинне гніздо в селі Колодяжне біля Ковеля, де він придбав 471,44 десятини землі (більше 500 га). У травні 1882 р. привіз туди дружину з трьома дітьми (троє згодом народилося в Колодяжному). Щорічна службова зарплата П. А. Косача становила 2500 руб. Колодяжне, при спробі його продати, оцінював у 65000 руб. Отож, поки був живий глава сім’ї, родина мала значну підтримку. Він не шкодував коштів на утримання великих літніх «колоній», створюючи для дітей відповідне оточення і спілкування. Щороку приїздили до Колодяжного друзі його дітей, родичі, українські громадські діячі, художники, письменники, серед яких – І. Франко, Г. Мачтет, М. Лисенко, М. Старицький, І. Труш, Ф. Красицький та ін.
Петро Антонович турбувався про матеріальне забезпечення хворої доньки Лесі. Купив на ім’я Лесі недалеко від Торчина на Волині землю, але через кілька років її продав, а гроші переслав з Ковеля на Ялтинське казначейство та Азовсько-Донський банк в Ялті з порадою придбати земельну ділянку в Криму.
На жаль, за словами доньки Ольги, «дуже зарані почав слабувати на склероз судин та міокардит». Пішов з життя у 67 років, 2 квітня 1909 р. Похований на Байковому цвинтарі у Києві поруч із сином Михайлом.
Любов Мержвинська
____________________________________
Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2012 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. В. В. Бабій, Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – С.19-20.
Категорія: Статті | Додав: admin (04.07.2012)
Переглядів: 409 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: