Логін:
Пароль:

Каталог статей


125 років від дня народження І. П. Косач-Борисової (1888–1980) – сестри Лесі Українки.
21 БЕРЕЗНЯ
125 років від дня народження І. П. Косач-Борисової (1888–1980) –
сестри Лесі Українки
Народилася в с. Колодяжному у «великому» будинку. «Як приїхав на Великодні канікули з Холма Міша, то вони з Лесею вибрали «сестричці»… ім’я Ізидора, щоб вона була колись, як виросте, «донна Ізидора», згадує Ольга Косач-Кривинюк. ЇЇ називали Дора, Дроздик, Біла Гусь, Гусонька, Гусиця, Гусик, Коротша Гусь, Птася, Патя.
«Найближчі мені то волиняки (я сама волинячка), тоді полтавці (моя мати полтавка), тоді чернігівці (тато чернігівець), а тоді подоляки (чоловік мій з Поділля) … Нормально кожда наша людина зберігає особливості, де вродилася, зросла (особливо, коли дитинство прожила не у великому місті)» – такі почуття близькості були в Ізидори Косач.
Початкову освіту здобула вдома, вступила зразу до четвертого класу гімназії в Києві. «… Першою вчителькою музики, а також французької мови, була Леся. Ту науку під Лесиним керівництвом я й досі згадую з вдячністю, так вона вміло провадила її, така лагідна, бадьора, часто навіть весела, тактерпеливо ставилася, коли я чогось одразу не могла виконати, хоч вимагала великої пильності, поки не досягала гарних наслідків», – згадує Ізидора Петрівна. У 1905 році вступила на «Женские сельскохозяйственные курсы им. Стебута». Це був єдиний агрономічний вищий учбовий заклад для жіноцтва на всю Росію. Жила вона у родині Марії Миколаївни Карташевської. У важкі моменти життя Ізидори на поміч їй приходила старша сестра. «…Я була щаслива не тільки тому, що зазнала її ніжної любови, а ще й завдячую своїм життям Лесі – пише Ізидора Косач. Перший раз вона врятувала мене, як я двохрічною дитиною хорувала на дифтерію в тяжкій формі. – тоді ще не було антидифтерійної сироватки, отже вижила я тільки завдяки надзвичайно дбайливому догляді. Вдруге – це восени 1905 року, коли я хворіла на черевний тиф у Петербурзі, коли я приїхала вчитися і вперше опинилася серед чужих людей, Леся приїхала мене рятувати. А втретє Лесине ім’я врятувало з неволі 1939 року, бо вісім років, що мені було присуджено в 1937 році, відбути в концтаборі, я, звичайно, не витримала б у таких жахливих умовах заслання».
За порадою Лесі Українки Ізидора вступає на агрономічний відділ Київського політехнічного інституту (1906–1911). Про студентське життя сестри Леся пише матері: «Дора дуже довольна і своїм студентським званієм, і політехнікумом, і професорами, і взагалі пробуває в дуже мажорному настрої, аж весело на неї дивитись».
Родинне життя Ізидори Косач було щасливим, але зовнішні умови розлучали подружжя. Під час першої світової війни чоловіка Юрія Петровича Борисова забрали на фронт, а вона лишилась з маленькою донечкою Ольгою. У 1930 року за участь у антидержавних організаціях Юрія Борисова відправили у Вологодську область на 3 роки. Вдруге його заарештували 1938 року. Він безслідно пропав у сталінських таборах. Сама ж Ізидора Косач після Лук’янівської в’язниці два роки , з присуджених їй восьми, каторжно працювала і жила в нестерпних умовах «Онєглагу».
В грудні 1943 року Ізидора з Ольгою Косач-Кривинюк і дітьми покинули Україну. З 1949 року жила в США. Багато подорожувала, писала спогади про Олену Пчілку, Лесю Українку, Миколу Лисенка, Михайла Кривинюка, Людмилу Старицьку-Черняхівську, спогади «Із минулого і пережитого», статті про Колодяжне, Зелений Гай, Косачівську садибу, будинки в Колодяжному, святкування Різдва у Косачів, про працю «Леся Українка. Хронологія життя і творчости», листувалася з письменником Анатолієм Костенком. Раділа, що так багато книжок виходить різними мовами в ювілейний, 1971 рік. «Цей Лесин ювілей збагатив читачів у світі на статті в журналах та книжки вартісні про Лесю, правда, що й не дуже вдалі трапляються то ще й такими мовами, що й не втну. Отримала, напр., грузинською, таджицькою, естонською мовами. Це вже й сама Леся, хоч яка була поліглотка, а й то вже не могла б сама прочитати, що там про неї пишуть. Леся, як Ви знаєте, була завжди скромна, тому, певне, не чекала такої великої слави, а от мама не раз з цілковитою певністю казала, колись Лесю знатиме широкий світ: її творчість невмируща дійсно!».
Померла Ізидора Петрівна 12 квітня 1980 року у м.Піскатавей штату Нью-Джерсі, похована на українському цвинтарі Бавнд-Брук.
Віра Комзюк
____________________________________
Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2013 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – С. 37-38.
Категорія: Статті | Додав: admin (02.04.2013)
Переглядів: 494 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: