Логін:
Пароль:

Каталог статей


125 років від часу виходу першої поетичної збірки Лесі Українки «На крилах пісень» (1893)

У січні 1891 року Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) повезла Лесю Українки на лікування до Відня. Тоді вони на кілька днів зупинилися у Львові. Тут і відбулося знайомство Лариси Косач з Іваном Франком і Михайлом Павликом. Олена Пчілка згадувала в «Автобіографії», що «просили вони дозволу видрукувати збірочку Лесиних поезій і дістали від нас на це згоду».

Турбуючись про підготовку збірки, Олена Пчілка написала листа І. Франкові. У відповідь отримала: «Щодо видання віршів Лесі Українки, то я радо готов узятися за нього і зробити швидко своїм коштом в «Літ[ературно]-наук[овій] бібліотеці», або й осібно, в більшім форматі.

Авторка надсилала йому чотири рази частинами рукопис збірки. З другої частини з’явилась її промовиста назва.

1 (13) січня 1893 року в журналі «Зоря» було надруковане повідомлення, що «в друкарні Тов[ариства] ім. Шевченка кінчають друкувати оригінальні поезії Лесі Українки під заг[оловком] «На крилах пісень», проте ця втішна звістка була передчасною. 27 січня 1893 року Ольга Федорівна Франко пише Івану Яковичу, що збірка «На крилах пісень» ще не складена.

У лютому 1893 року Леся отримала усі коректурні аркуші, прочитала їх і надіслала до видавництва, визначивши сторінку «Помилок», що була додана в кінці книги.

У першій половині березня 1893 року збірка побачила світ. На титульній сторінці стояла дата – 1892 (плановий час виходу збірки), на обкладинці – 1893 (фактичний).

Цього місяця О. Маковей пише: «…Ось в ряди наших нечисленних письмовців, а особливо жінок-авторок прибуває сила молода ще, дуже молода, але замітна». І далі автор відзначає поетичну розмаїтість першого Лесиного доробку: «У всіх тих творах знати передовсім три провідні мотиви: перший – то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю; другий – то культ природи; а третій – то культ України і світове горе».

Критик висловлює своє вагання у визначенні подальшого творчого шляху поетеси, маючи на увазі і Лесину молодість, і тяжку хворобу, що спіткала її на світанку життя (адже як багато сил забрала у дівчини боротьба з недугою!). Відчуваючи, як ніхто інший, ці стурбовані інтонації старшого товариша по перу, глибоко чутлива поетеса у листі-відповіді Осипові Маковею від 28 травня (9 червня) 1893 року написала твердо: «Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостанусь позаду, – не думаю я сього. «На крилах пісень» не єсть моє остатнє слово, а коли я думаю йти далі, то вже вперед, а не назад, інакше не варто було й виходити».

«На крилах пісень» складається із двох розділів, поем «Самсон», «Місячна легенда», «Русалка».

Частину віршів об’єднано у цикли: «Сім струн», «Зоряне небо», «Кримські спогади», «Дитячі».

Іван Франко в статті «Леся Українка» (1898), писав, що «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Українки не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабкої, хворої дівчини».

У книзі М. Мороза «Літопис життя та творчості Лесі Українки» подається зміст рецензії І. Верхратського на нововидану книгу 22-річної авторки. «Рецензент захоплений збіркою і зараховує її автор до обдарованих. Мотиви поезій не нові, але їм надано принадної форми, яка захоплює читача. Найліпше вдалися картини природи, наприклад «Подорож до моря», «Зорі, очі весняної ночі…», «Соловейкові спів навесні…». Повна співчуття до людей поезія «В’язень». Надто ідеально і, на думку рецензента, неправдиво малює поетеса щасливіший світ у майбутньому, і він не вірить у той ідилічний рай, про який мріє Леся Українка в поезії «Коли втомлюся я життям щоденним…». Дуже гарними є дитячі поезії. Характерною для вияснення позицій автора є поезія «Мій шлях».

Докладніше аналізується форма поезій, відзначається різноманітна строфічна будова. Мова поезій взагалі чиста, але є ряд слів, що вражають новизною. Деякі поезії можна б до збірки не включати, вважає рецензент, наприклад, вірші «Сосна», «До мого фортепіано». Збірка має тривалу вартість. Рецензент рекомендує її читаючій громаді як цінний набуток нашої літератури: «Ім’я молодої авторки, так хорошо владіючої рідним язиком і поетичною формою, надіюсь, засіяє пишно в крузі трудительок на полі письменної літератури і стане славою матері-Укрїни».

Тетяна Поліщук, молодший науковий співробітник

Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки

 

Категорія: Статті | Додав: admin (21.01.2018)
Переглядів: 129 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: