Логін:
Пароль:
Головна » 2012 » Березень » 7 » Виставка „Свято „Лісова пісня”.
19:11
Виставка „Свято „Лісова пісня”.
   100 років тому, у березні 1912 року в журналі «Літературно-науковий вісник» в кн.. 3, с.401-448 надруковано драму-феєрію в трьох діях «Лісова пісня» Лесі Українки.
   Майже 30 років письменниця виношувала задум написати драму, а здійснила свою мрію влітку 6 серпня 1911 року далеко від України, в Кутаїсі. «Лісова пісня» написана за 10–12 днів у тому «непереможному стані» «творчого божевілля», яке так дорого обходилось її здоров’ю і після якого довго доводилось опритомнювати.
   «Вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша», – писала до матері.
   «Лісову пісню» породила туга за рідним краєм. «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними.»
   Вперше про мавку Леся почула 1876 року, ще у дитячому віці. ЇЇ п’ятирічну, і Михайла, Олена Пчілка возила літувати зі Звягеля в село Жаборицю, «щоб вони проймалися там українським народним духом».
   В листі до матері від 20 грудня 1911 року Леся Українка признавалась: «А то ще я й здавна тую мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами».
   Мавка, народжена в уяві Лесі Українки на Звягельщині, мала в Колодяжному просторе лісове царство. Вона не давала Лесі спокою, особливо в місячні ночі. В такі ночі дівчина не спала. Йшла на зустріч з мавкою. «…в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс ( ви того ніхто не знали ) і там ждала, щоб мені привиділась мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували – пам’ятаєш? – у дядька Лева Скулинського… Зачарував мене сей образ на весь вік».
   У серпні 1999 року голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Гей, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, письменники Волині вирушили до Нечемного. Шукали довго слідів будиночка, зведеного тут колись з ініціативи письменників. На початку 90-х будиночок згорів і стежка почала заростати.
   Довгий час цей чарівний куточок Волинського Полісся був малодоступним для шанувальників творчості письменниці. Бездоріжжя та болотиста місцевість ускладнювали проїзд туристів.
   У серпні 2001 р. в Нечемному і відбулося перше поетичне свято «Лісова пісня».
   Упродовж літа 2004 року з ініціативи голови Ковельської райдержадміністрації Віталія Карпюка проклали дорогу з твердим покриттям, а дощану доріжку – до озера Нечемне, облаштували місця для відпочинку і літню естраду.
   Лісівники Ковельського району позначили місця, де колись стояла хижка дядька Лева, обгородили копанку, що утворилась зі старої криниці, спорудили двоповерховий будинок.
   Особливий етап у відновленні «Нечемного», як літературної та історичної пам’ятки розпочався, коли 13 серпня 2004 року у мальовничий куточок поліського краю з’їхалися письменники, шанувальники творчості письменниці на 4-е поетичне літературно-мистецьке свято «Лісова пісня». А головною подією свята було відкриття музею «Лісової пісні» в урочищі Нечемне. У новозбудованому будинку відкрито експозицію, над якою працював колектив Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки і художники з ТзОВ «Фортуна-плюс» м. Луцьк.
   На фотовиставці, яка розгорнута у фойє музею Лесі Українки с.Колодяжне, експонуються фотознімки 2001-2011 рр. Відомі письменники України, журналісти, науковці, фольклорні колективи, актори Волинського академічного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка представлені на фотознімках. Відповідальна за виставку Ольга Бойко, молодший науковий співробітник музею «Лісової пісні» в Нечемному.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Переглядів: 790 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: