Логін:
Пароль:
Головна » 2017 » Липень » 8 » Музеєві Лесі Українки в Колодяжному – 68 років
11:18
Музеєві Лесі Українки в Колодяжному – 68 років

Невже ти так-таки й не приїдеш до нас, а вже в нас поземки настали! Ліси наші гомонять, жита наші хвилюють, садки буйно зеленіють, у нас тепер чистий рай!.. Ой не втерплю – заспіваю!..» – писала Леся Українка у листі до брата Михайла Косача 30 травня 1890 р. з Колодяжного, де 10 липня 1949 р. у Лесиному «білому» будинку було відкрито музей. Цей будиночок збудовано у 1990 р. Він будувався для трьох старших дітей Косачів – Лесі, Ольги та Михайла. Збудували дім за дуже короткий час – два тижні. Він мав три кімнати: рожеву, блакитну та білу, а також літню веранду, балкон-солярій та підвал. Веранда була змайстрована з берези і в місячні ночі відсвічувала білим кольором, а на балконі-солярії був насипаний білий пісок і Леся, коли були сонячні дні, вигрівала у ньому свої хворі руку та ногу. Про свій будиночок Леся казала: «Почуваю себе «як не може бути» (себто – як слід) в своїй новій маленькій рожевій хатинці з білими меандрами».

На сьогоднішній день будинок має дві кімнати: рожеву та блакитну. Рожева – спальня та робочий кабінет Лесі Українки. Зараз у рожевій кімнаті знаходяться ліжко письменниці, її робочий стіл, етажерка для книг, особисті речі: шовкова стрічка, намисто, запонки. У іншій (блакитній) кімнаті є коминок, біля якого любила відпочивати Леся, а також рояль, виготовлений французькою фірмою «PLEYEL» 1860 року. «Там у них і Ваш, Людмило Михайлівно, рояль, обновлений і настроєний», – повідомляв Петро Антонович Л.М. Драгомановій. На жаль, із часом цей рояль втратив якість гри. Тоді у травні 2008 року народна артистка України, професор, клавесиністка, експерт-музикознавець, начальник лабораторії «Тон» Наталія Свириденко та реставратор з Києва Ярослав Пінчук за кошти, які виділила Волинська обласна рада повернули рояль Лесі Українки до життя. Останнім власником «білого» Лесиного будинку був брат письменниці Микола. Деякий час у будинку містився штаб північно-західної групи української армії, у 1920 р. тут знаходився місцевий виконком, а згодом його викупив житель с.Колодяжне – Пилип Силюк. Ще у травні 1941 р. виконком Волинської обласної Ради ухвалив організувати в «білому» будиночку музей, але війна зруйнувала ці плани. Сам же будинок зміг вистояти усі лихоліття і у ньому все ж таки відкрили музей Лесі Українки. Цікавим фактом є те, що під час проведення осушувальних робіт біля підвалу будинку, у якому Косачі зберігали варення та різні закрутки, у 2015 р. було знайдено металевий кинджал (дитячу забавку Миколи Косача), чайну посріблену ложечку, надверний навісний замок та маленьку підківку.

У 1963 році на території музею, за кошти держави, було відбудовано батьківський «сірий» будинок Косачів. Він має назву «сірий» через те, що віконні рами та двері пофарбовані у сірий колір. Будував його Петро Антонович для дружини – Олени Пчілки. «Постройка уже много подвинулась: твоя комната наверху уже сделана, кладем печи, а там примемся за полы, потолки и щекатурку, все рассчитываем недільки за 3 сделать». Будинок має три кімнати: спальню, робочий кабінет Петра Антоновича, вітальню (побудовану за проектом Олени Пчілки) зі сценою. У буфеті посуд з села Запруддя Камінь-Каширського району, у якому мешкала сестра П. А. Косача Олена, шкатулка поетеси з ґудзиками та голками. У цьому домі є біла спальня кін ХІХ ст., книжкова шафа, плетене крісло-гойдалка, фізгармонія та інші меморіальні та автентичні речі, які відтворюють побут та спосіб життя дворянської аристократичної родини. Дім має дві веранди.

У 1980-х рр. на місці ще одного «великого» Косачівського дому, який мав шість кімнат і під час Другої світової війни був розібраний і вивезений на десяти підводах у невідомому напрямку, було збудовано будівлю Літературного музею Лесі Українки. Експозиція складається із чотирьох залів: «Волинськими стежками Лесі Українки», «Колодяжне – колиска Лесиного таланту», «Крізь усе життя – до «Лісової пісні», «Історія музею. Трагедія родини Косачів». Ці зали розповідають про життя Лесі Українки, її рідних, творчість письменниці.

На території музею є ставок, біля якого любили відпочивати Косачі, і у якому ловив рибу Іван Франко, коли гостював у Колодяжному.     

Кожного року музей відвідує велика кількість шанувальників творчості Лесі Українки. За цей рік до музею вже завітало майже сімнадцять тисяч чоловік. Фонди музею налічують: 108 меморіальних речей, 6700 предметів основного фонду та 6831 – допоміжного.

На базі музею проведено 8 науково-практичних конференцій. Постійно відбуваються різноманітні музейні заходи та відкриття виставок.

У музеї працює програма «izi TRAVEL», про роботу музею повідомляє сайт http://kololesi.at.ua.

Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки є філіалом Волинського краєзнавчого музею, до його складу входить сектор музею «Лісової пісні» в урочищі Нечимне.

Завідувач філіалу Ольга Бойко.

                               

 

Переглядів: 68 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: